Рус 
Новий підхід до лікування і профілактики уролітіазу.
Застосування спеціалізованої води для котів «Дивопрайд»
Дмитро Кащур, лікар ветеринарної медицини Центру сучасної ветеринарної медицини, м. Київ
Сечокам'яна хвороба (уролітіаз) - системне, частіше хронічне захворювання, що характеризується утворенням уроконкрементів в сечовивідних шляхах, супроводжується симптоматикою дизурії, поллакіурії, ішурії, сечовими кольками, періодичними гематурією і кристалурією.
Серед численних захворювань дрібних домашніх тварин патологія сечовивідної системи котів за частотою і кількістю летальних результатів поряд з хворобами серцево-судинної системи, пухлинами і захворюваннями травматичної природи займає одне з перших місць.
Актуальність проблеми протягом останніх років помітно зросла, що пояснюється збільшенням захворюваності на сечокам'яну хворобу серед котів в порівнянні з минулими роками, частими рецидивами хвороби і збільшенням числа летальних результатів при даному захворюванні. Зважаючи на вищесказане, зростає потреба у вдосконаленні традиційних діагностичних, терапевтичних і профілактичних заходів, часто малоефективних і не завжди виправданих при даному захворюванні.
Сечокам'яна хвороба (уролітіаз) - системне, частіше хронічне захворювання, що характеризується утворенням уроконкрементів в сечовивідних шляхах, супроводжується симптоматикою дизурії, поллакіурії, ішурії, сечовими кольками, періодичними гематурією і кристалурією.
Епізоотологічні дані
Встановлено, що уролітіаз частіше зустрічається у котів (67%), ніж у собак (33%). Серед перших клінічно захворювання на сечокам'яну хворобу (СКХ) частіше проявляється у некастрованих котів (50% випадків), рідше - серед кастрованих (30 %), тоді як у самок лише в 20%. Превалювання захворюваності осіб чоловічої статі вірогідно пояснюється анатомічними особливостями уретрального каналу та впливом статевих гормонів (андрогенів). Частіше на СКХ хворіють метиси, британські блакитні - до 10%, рекси і перські -біля 5 %. Аналіз вікової динаміки уролітіазу показав, що дане захворювання зустрічається як у молодих, так і у тварин середнього і старшого віку. Слід відзначити, що вік хворих не дає чіткого явлення про фактичну тривалість захворювання, оскільки початкова фаза уролітіазу протікає латентно. Також встановлено, що пік захворюваності на СКХ припадає на весняно-осінній період, що, очевидно, пов'язано із зниженням резистентності організму і викидом в кров великої кількості статевих гормонів. Крім того, цей період характеризується нестачею ультрафіолету та авітамінозами, що загострюють і посилюють перебіг хронічних патологіних процесів в організмі.
