Пернатий хижак

В середині липня небайдужі люди принесли до нас в ЦСВМ, на Ревуцького, 42-Г,  прекрасного молодого птаха – сокола боривітра (рос. пустельга).  В Україні — це рідкісний птах. Включено до Конвенції CITES (Додаток ІІ), Бернської конвенції (Додаток ІІ). Включено до Червоної книги України (1994, 2009), Червоного переліку МСОП та Європейського червоного переліку. В інших країнах він не завжди включений в Червону книгу, із-за великої кількості особин.  

Молодий птах був  втомлений та змучений довгим голодом. Ми не знаємо достеменно, що до цього призвело. Але ми спробували створити оптимальні умови і виходити пташеня такого рідкісного виду.  За декілька днів птаха відгодували. А також потоваришували з ним.

Відноситься боривітер  до роду соколів і утворює окремий вид, що мешкає в Європі, західних районах Азії та Північній Африці. Частина птахів веде осілий спосіб життя, а частина мігрує. Залежить це в основному від кількості корму в місцях гніздування. Але, як правило, з північних районів Європи та Азії спостерігається повна міграція на південь Європи і на африканський континент. Причому молоді птахи летять далі, а зрілі соколи вибирають місця ближче. З України боривітр зазвичай переміщується в Крим та східні райони Середземного моря, де і проводять зимові місяці.

Як же він опинився у нас? Даний вид не живе ні в густих лісах, ні в голому степу. Птахи воліють переліски, узлісся, а також місця з невисокою рослинністю. У той же час для цих хижаків визначальним показником є ​​кормова база. Тому вони адаптуються до тих районів, де багато їжі. Трапляються маленькі соколи і в європейських містах, де вони влаштовують гнізда. Корм же добувають у приміських зонах і можуть віддалятися від гнізда на відстань в 5-6 км.

Представники даного виду мають невеликі розміри. У довжину боривітер звичайна досягає 33—39 см. Довжина крила становить 24-29 см. Розмах крил відповідає 65—81 см. Самки помітно більші за самців і важать в середньому 185 грам. Максимальна вага досягає 315 грам. Середня вага самця дорівнює 160 грам. Максимальний доходить до 260 грам. При цьому самці протягом усього року зберігають одну і ту ж вагу. У самок він досягає максимуму в період кладки. Чим птах важче, тим більше кладка, а потомство виходить більш життєздатним.

Боривітер, що мешкає в центральних і північних районах Євразії гніздиться в квітні, травні. Своїх гнізд сокіл не будує. Влаштовуються вони в скелях, в дуплах дерев, використовуються також кинуті гнізда інших птахів, а інколи і горище наших житлових будинків. Іноді кладка розташовується в неглибокій норі на землі або в спорудах, зроблених людиною. Маленький пернатий хижак в період насиджування мирно уживається з півчими птахами. Їх кладки можуть розташовуватися поруч. Висиджування триває 4 тижні. Участь у ньому беруть обоє батьків. Вилупилися пташенята покриті білим пухом. Потім він поступово міняє окрас.

Пташенята оперяються швидко і стають на крило через місяць після народження. Але ще цілий місяць молоді птахи живуть з батьками. У цей період вони вчяться правилам полювання.

Харчується маленький сокіл в основному полівки, землерийками і мишами. Їсть також ящірок, дощових черв'яків, комах, жаб, кажанів. З птахів воліють до горобців і пташенят голубів. У день соколу необхідно від 6 до 8 полівок. Техніка полювання найрізноманітніша. Пернатий хижак може сидіти на височині і виглядати видобуток на землі. Побачивши жертву, він кидається на неї.

Птах також може шукати здобич, переміщаючись в повітрі, на висоті 10-20 метрів від землі. При цьому спостерігається так званий тремтливий політ. Сокіл завмирає на одному місці, завдяки частим помахом крил. Подібна тактика використовується в місцях масового скупчення гризунів. Визначається це по слідах сечі на землі. Боривітер сприймає ближнє ультрафіолетове світло, в якому колір сечі добре проявляється. Виявивши жертву, маленький хижак каменем падає на неї. Полювання може здійснюватися прямо на землі на черв'яків, землерийок, ящірок, жаб або в польоті на дрібних птахів.

Боривітр не придатний до соколиного мисливства. Вважають, звідси і пішла російськомовна її назва - пустельга, тобто порожній птах, не здатний ловити здобич для людей.

Але чи важливо це нам – ветеринарним лікарям?

При написанні статті використані загальнодоступні матеріали з відкритих джерел.