Зворушлива історія Мішки

Історія від людини з великим і добрим серцем, рятівниці і опікуна Мішки - Наталії.

"Пишу історію чау Мішки від початку до кінця! Хочу щоб її знали якомога більше людей. І знали про тих людей, хто допоміг і НЕ залишився байдужим.

Ось як це було. Собаку везла з Черкаської області в найважчому стані; він навіть не міг сам пересуватися - в машину на руках, з машини в клініку на руках і так протягом наступних п'яти днів. Як виявилося, вже майже тиждень собака лежала на вулиці в мороз практично без руху і повільно стікала кров'ю. Картина навколо собаки була моторошна! Ніхто не міг зрозуміти: чи то отруїли, то чи поранили, чи то ще щось!

Як то кажуть, врятував дзвінок «другу» в клініку ЦСВМ на Ніколаєва! Крізь мої ридання і схлипування я почула - негайно в клініку і по дорозі зробити рентген! Ця клініка ніколи мені НЕ відмовляла і я знала, що вони мене приймуть в будь-який час доби. Ви знаєте, таке відчуття, що лікарі цієї клініки ніколи НЕ сплять і не мають вихідних. Вони завжди є всім колективом і працюють так злагоджено і в одному ритмі, що їм навіть не потрібні слова! От би людські лікарі так працювали!!!

Приїхали ми і дивимося рентген ... Ось воно джерело всіх страждань - кістки, багато кісток, цілі кістяні камені, ДЖУНГЛІ!!! (Фото рентгена). У лікарів було одне питання: «Як він вижив?

Так, я розумію, зараз кожен подумав - «Так, кістки! Мій кіт або собака переносили набагато серйозніші хвороби і були на тому світі двома лапами і вижили, нічого!». Але, вибачте, вони там ледве не опинилися з вашої вини, милі господарі. Так як Ви самі вдома не додивилися, проігнорували не догледіли, затягли. А ця собака постраждала через "доброту" і байдужість одночасно, через те, що спочатку її нагодували відходами зі столу, а потім до нього просто не було нікому ніякого діла!

Про те щоб «різати», питання відпало відразу, собака виявилася зовсім важкою! Вирішено було вимивати кишечник вручну, ризики втратити собаку були великі в будь-яких випадках, але ми ризикнули. П'ять днів лікарі «мили» і «полоскали» його, обезболювали, кололи (фото Таня і Богдан)!!!

Труди даром не пройшли!!! На шостий день Мішка почав сам тихенько пересуватися і цікавитися їжею. На сьогоднішній день, коли я приходжу його провідати, його вушка стоять сторчма, хвостик скручених бубликом і активно виляє їм. І не скажеш, що ця собака ще тиждень тому могла померти в страшних муках.

Величезна подяка лікарям ЦСВМ на Троєщині: Тетяні Сергіївні, Богдану Сергійовичу, Василю Володимировичу і звичайно ж їй - тому самому «другу» - Катерині Геннадіївні. Дякую за терпіння, старанність, безвідмовність і адекватність розуміння всієї ситуації, а так само всім хто фінансово допоміг в його порятунок і не залишився байдужим."