Собаки - як люди!

Господарі схильні «олюднювати» своїх домашніх вихованців. Дійсно, дуже часто тварини демонструють риси характеру властиві людині - ревнощі, образливість і навіть марнославство.

13-річний пудель Чарлі, який віддано чекає мене вдома, дуже ревнивий. Це первісне почуття він демонструє щоразу, як тільки у мене виникає бажання погладити чужого собаку. Він моментально опиняється між мною і «суперником», намагаючись закрити до нього доступ власним тілом. А якщо я не розумію натяку - кидається на конкурента зі злісним гавкотом.

Коли Чарлик був ще щеням, він часто ображався. Варто було мені підвищити голос або покарати його за якусь витівку (а це траплялося часто, оскільки моя собака - яскравий представник холерика навпіл з сангвініком), пес ховався в кут і не звертав на мене уваги іноді добу безперервно. Нашийник і повідок були для нього образою. Зрушити собаку з місця можна було лише волоком.

Як свідчить етологія - наука про поведінку тварин, собака здатна асоціювати окремі деталі своєї поведінки з різноманітними (вигідними або невигідними для неї) ситуаціями. У собачій пам'яті віддруковуються часом здавалося б найнезначніші деталі. Потрапивши в ситуацію, яку він вже одного разу пережив, пес, як і людина, неодмінно врахує свій колишній досвід. Так, якщо ваше щеня помітить, що ви щоразу реагуєте на його вереск при вигляді їжі, жебрацтво стане для нього нормою. Бездомні собаки вміють переходити дорогу через пішохідний перехід, причому, на відміну від багатьох з нас, на зелений сигнал світлофора.

Собача відданість господарям (яка не завжди заслуговує такої вірності) гідна захоплення. Ця тварина любить і захищає майже всіх членів колективу, в якому живе. Якщо людина, яку собака вважає господарем, раптом зникає з її життя, тварина відчуває непідробне страждання і навіть може впасти в депресію.

У будинку моїх знайомих дружно жили два собаки. Коли один з них загубився, інша затужила до такої міри, що не допомогли навіть медикаменти. Повна відсутність апетиту і апатія до навколишнього світу привели тварину до загибелі.

Але не всі собаки здатні на настільки глибокі почуття. Багато чого, як і у людей, залежить від виховання. Генотип деяких порід обумовлює вроджене благородство. Справжній ньюфаундленд ніколи не залишить в біді потопаючу людину. Навіть не навчений пес цієї породи кинеться у воду і - абсолютно безкорисливо - допоможе людині.

Але помиляються ті, хто думають, що собаки позбавлені вад. Багато з них - махрові підлабузники. Бозпомилково визначивши, хто в домі господар, вони часто вважаються тільки з цією людиною, безсоромно заграючи перед ним і нехтуючи іншими.

Деякі собаки демонструють господарям артистичний дар. Той-пудель, якщо на нього голосно крикнути, може «втратити свідомість». Подібні чутливі натури часто вводять в оману ветеринарних лікарів, але варто персоналу вийти з приймальні, як уявні хворі тут же одужують. Можливо, собаки імітують хворобу, щоб привернути до себе увагу.

Завсідники виставок страждають «зірковою хворобою». Такі індивіди з задоволенням демонструють свої переваги експертам, а оплески глядачів приводять їх у невимовний захват. Всі собаки схожі на своїх господарів, причому чим більше часу тварина і людина проводять разом, тим разючіша подібність. Щоб між вами і вашим чотириногим другом виникли справжня дружба і взаєморозуміння, постарайтеся зрозуміти його поведінку. У його основі - світовідчуття собаки.

Практично всю інформацію про навколишній світ цим тваринам дає нюх. Слизова носової порожнини собаки в 1000 - 10000 разів чутливіші, ніж у людини, ширша і ділянка мозку, що контролює це почуття. Зір у собак менш важливий. Людину вони помічають лише з відстані 300 м. Собаче плем'я здатне розрізняти кольори, рекордсменом у цьому по праву вважається кокер-спанієль.