Живі серветки у вашому будинку

Ще десять років тому в багатьох будинках жили білі кішки ангорської породи. Але якось різко на зміну їм прийшли довгошерсті перси, і господарі ангорських красунь почали змішувати цю породу з перської. Зараз ангорські кішки - рідкість, а шкода, адже в нашій країні були кращі її представники.

Спеціально для тижневика «2000» про цих чудових кішок розповіла власниця розплідника «Лада-кет» Олена Всеволодівна Бірюкова.

Існує легенда, що ангорські кішки жили в палацах перських шахів, і, як не дивно, служили серветками для витирання рук після трапези, оскільки мали суху довгу шерсть, з якої легко змивалися жир і бруд. Це виглядає цілком ймовірним, якщо врахувати унікальну структуру шерсті: шовковисту, тонку, ніжну і майже без підшерстя, що дозволяє їй залишатися чистою, просто коли тварина вилизує свою шубку.

В Європі вони з'явилися приблизно в XVI столітті і називалися ангорськими або перськими в залежності від того, звідки були вивезені. Відомо, що ці кішки були улюбленими тваринами знаменитого кардинала Ришельє, їх утримували при королівських палацах Франції, Англії та інших західноєвропейських країн. Ангорські кошенята вважалися дорогим і цінним подарунком.

У другій половині XIX століття після появи китайських і тибетських кішок, що мали, крім широкої округлої голови, ще й пишну довгу шерсть з густим підшерстям, у європейців виникло бажання зробити шерсть цих кішок ще довшою і шовковистішою, і вони почали схрещувати їх з ангорськими, в результаті чого було втрачено чистокровність колись улюблених ангор. За допомогою племінних тварин з Туреччини, які є предметом національної гордості, і перебувають під особливим контролем держави, породу вдалося відновити. У 1986 році відбулася реєстрація міжнародного стандарту на ангорську породу, в якому були описані кішки традиційного забарвлення - білі з жовтими, блакитними і різними очима. Англійці стали розводити ангорських кішок різних забарвлень - всі кольори, крім сіамських. Зараз визнані у всьому світі різнокольорові ангорські кішки, іноді їх називають англійськими ангорами.

Ангорські кішки - невеликі, елегантні, з притаманною тільки їм грацією і плавністю рухів, живим та енергійним темпераментом. Олена Всеволодівна охарактеризувала цих кішок як сміливих і волелюбних. Відомий у Києві ангорський кіт Оптимус, який живе в Олени Всеволодівни, виконує декілька команд. Кіт вміє перекидатися, грати на піаніно й гітарі, а також із задоволенням стрибає через кільце. Оптимуса всього навчили діти Олени Всеволодівни. Причому коту дуже подобається освоювати нові команди. Можливо, ця порода привернула вашу увага і ви допоможете її відродженню.

Оксана Рудь