Мурзик

Крихітним кошеням він з'явився біля під'їзду нашого будинку. Спочатку ми поселили його за дверима, в загальному коридорі, годували і спілкувалися з ним, потайки іноді заносили до себе додому. Справа в тому, що наш тато не любить кішок з дитинства, томущо. _ вони йому гарненько насолили, забираючись в його голубник.

Одного разу тато почув наполегливе дряпання і метушню біля вхідних дверей, відкрив двері, але на порозі нікого не було. Зате в дверному отворі, в самому верху висів на передніх лапках наш знайомий кошеня! Важко сказати, як він зміг туди видертися, правда двері тоді були оббиті м'яким дермантином. Своїм вчинком він пом'якшив нашого тата і був запрошений до нас назовсім.

Виріс у великого кота з величезним пухнастим хвостом і чорно-білої м'якою шубкою, до того ж виявився кішкою норвезької лісової породи.

Харчується тільки натурпродуктами, а улюблені ласощі - родзинки. Поступливий, але дуже незалежний. І незважаючи на деякі недоліки його характеру, за 15 років ми жодного разу не пошкодували, що зустрілися з ним.

А звуть його просто - Мурзик.