Кіт врятував нам життя

Один з наших клієнтів повідав нам цікаву історію.

Справа була в 90-х, коли у нас ввечері дуже любили відключати світло. Жили ми тоді нашою дружною сім'єю в приватному будинку, разом зі старим білим котом з дуже оригінальним ім'ям Пушок, який приблудився до нас з нізвідки.

Мені було років 10-11, напевно, а молодшому братику 5. Справа була ввечері: мама читала нам казки, але в черговий раз згасло світло. Батьки пішли спати, попередньо уклавши і нас. Але оскільки ми книжку ще не дочитали, було прийнято рішення запалити свічку і впихнути її в гумову іграшку-гномика (діти 80-90х повинні їх пам'ятати) як підсвічники.

Так ось читали ми читали ... поки не поснули. Свічка догоріла, загорілася гумова іграшка. Хто палив гуму, ті знають, який дим виходить при згорянні. А ми спали в цій самій кімнаті, гарненько обнявшись.

Мама прокинулася від несамовитих криків кота. Вона каже, що наш Пушок бігав по їх ліжку і кричав. До слова, мама вже прокинулася важко, оскільки чадний газ робив свою справу. Усвідомивши, що відбувається, кинулася в нашу кімнату... Світло на той момент вже з'явився, але задимленість була така, що нічого не було видно.

Я не пам'ятаю ні як батьки нас виносили на вулицю, ні лікаря, ні як нас перевезли до бабусі.

Пам'ятаю тільки наслідки - одна гумова іграшка, згорівши, покрила кіптявою все в будинку на 100 м2, включаючи речі в шафі.

У тій ситуації, не будь в будинку кота, батьки, можливо, вижили, а от ми з братом - так би й не прокинулися.

Кот жив ще довго і щасливо, а коли став дуже старим - просто пішов.

Чи варто говорити, що з тих пір коти у нас в сім'ї - священні тварини.