Бішон-фрізе і Болонський бішон

Бішон-фрізе надзвичайно приваблива і життєрадісна маленька собачка, яка, без сумніву, стане дуже популярною, коли з нею познайомиться широка публіка.

Гідності

• Улюбленці всієї родини

• Ласкаві і веселі

Розміри

Зріст - менше 30 см.

Прогулянки

Цілком підходить для міського життя за умови регулярного прогулювання, але дуже радий можливості попустувати без повідка і побігати на волі.

Догляд за шерстю

Цю породу не слід заводити тим, хто не хоче витрачати час на ретельне розчісування вовни, купання собаки, триммінг і стрижку. Доведений до повної досконалості результат всіх цих старань - елегантна білосніжна «пуховочка»: голові і тулубу стрижкою надається округлена форма, очі залишають відкритими. Шерсть на лапах теж тримінгують. Порадьтеся з заводчиком, який покаже вам схему триммінга і навчить готувати собаку до виставки.

З історії породи

Бішон-фрізе, як і пудель, - нащадок барбета (водяного спанієля), звідки і пішла назва «барбішон», пізніше скорочена до «бішон».

Вважається, що ці маленькі собачки ще до XIV століття потрапили з країн Середземномор'я на Канарські острови, а звідти були завезені в інші країни. Тоді розрізняли чотири різновиди: тенеріфскій, мальтійський, болонський та гаванський бішони. Пізніше ці собачки завоювали серця французької та іспанської знаті, їх зображення часто зустрічаються на картинах Франсиско Гойї (1746-1828).

Потім послідував період забуття. У 1933 році у Франції був створений стандарт породи і вона отримала назву «бішон-фріз» («кучерявий бішон»).

Болонський бішон дуже схожий на бішон-фрізе і зареєстрований Міжнародною кінологічної федерацією як порода італійського походження.

Витримки із стандарту

Загальний вигляд. Ця весела, життєрадісна маленька собачка покрита шерстю, спадаючої м'якими, штопороподібними завитками. Голову тримає високо, гордо; очі живі і виразні.

Окрас. Чисто білий. Під білою шерстю бажано мати темну пігментацію шкіри: на ній досить часто зустрічаються чорні, блакитні або бежеві відмітини.

Голова. Морда коротше черепної частини, але вся голова пропорційна тілу. Морда не повинна бути товстою або тяжкою, але і занадто загострена теж не годиться; щоки плоскі, зі слабко вираженими м'язами; перехід від чола до морди згладжений і борозна між бровами ледь помітна. Лоб на дотик плоский, хоча шерсть надає йому округлу опуклу форму. Мочка носа округла, чорна, ніжна і блискуча.

Хвіст. Середньої довжини, вільно закинутий кільцем на спину, з густою хвилястою шерстю.

Лапи. Маленькі, закруглені, зібрані в грудку.