Японський хін

Японський хін (іноді його називають японським спанієлем) з першого погляду дуже схожий на пекінеса, і цілком можливо, що ці собаки мають спільне походження. Але у хіна довші лапи і більш легке складання.

Не слід забувати, що японський хін дійсно спанієль, і його схожість з кінг-Чарльз, який теж родом з Японії, безсумнівна. Однак у Хіні набагато більше завзятою самовпевненості мініатюрних порід, ніж повільності спанієля. Це дуже живий, але повний почуття власної гідності маленький син Сходу, який тільки й мріє бути в центрі уваги і засмучується, коли його ласки відкидають.

Прив’язується до господаря
Вірний і відданий друг сім'ї
Витривалий
Добре ладить з дітьми

Розміри

Вага - 1,8-3,2 кг. (Чим більше витонченіше собака, тим краще, якщо при цьому не приносяться в жертву породність і здоров'я.)

Прогулянка

Ця життєрадісна маленька собака дуже любить гуляти і грати з усіма членами родини. Вона піде за господарем на будь-яку далеку прогулянку, але цілком може задовольнятися пробіжкою по парку. Хін дуже любить підійматися на всякі високі місця, тому стежте, щоб він не впав і не забився! Не забувайте, що якщо цуценят в перші місяці життя змушувати довго ходити і бігати, це може привести до розтягування зв'язок або надмірного розвитку м'язів.

Догляд за шерстю

Щоденне розчісування жорсткою щіткою з щетини підтримує розкішну шовковисту шерсть хіна у відмінному стані.

З історії породи

Більше тисячі років хин був улюбленою породою японських імператорів, один з яких оголосив їх священними і зобов'язав поклонятися їм; особливо дрібні екземпляри містилися в підвішених клітках, як маленькі екзотичні птахи.

Вважається, що цю породу завезли в Європу ще в середні століття моряки, які поверталися з далеких країн.

Пара японських хінів була піднесена англійській королеві Вікторії американським комодором Перрі після його повернення з Японії в 1853 році, і це зіграло чималу роль у розведенні породи. Проте хіни ніколи не могли зрівнятися популярністю з пекінесами, і хоча число їх аматорів до першої світової війни було досить велике, потім воно пішло на спад. Останнім часом вони стали частіше з'являтися на виставках і по праву отримувати виставкові нагороди.

Витримки із стандарту

Загальний вигляд. Рухома маленька собачка квадратного формату, дуже витончена, з гордовитою поставою і розкішної рясною шерстю. У цих собак особлива, тільки їм притаманна манера руху; вони високо піднімають лапи і гордо несуть закинутою на спину, покритий довгою шовковистою шерстю хвіст.

Окрас. Білий з чорними або рудо-червоними плямами всіх відтінків - від лимонного або апельсинового до темно-соболиного (чим яскравіше і чистіше рудий колір, тим краще). Плями симетрично розташовані на голові і вухах, на тілі вони не повинні переважати за площею над чисто білим фоном.

Голова. Велика, але розмірна з тулубом; череп широкий, з опуклим чолом, закруглений, але не куполоподібний.

Хвіст. Високо посаджений (при прямій спині та попереку) і закинути на спину; прикрашений довгою шовковистою шерстю.

Лапи. Маленькі, акуратні, овальні, між пальцями пробивається довга шерсть.

Наша клієнтка Софія Бородянік: «Іммі завжди гордо виходить на прогулянку, але незабаром носитися по двору з іншими песиками, не забуваючи при цьому, що він все таки імператорська собака».