Ши-тцу

«Левова голова, ведмежий торс, верблюжа ступня, хвіст, як мітла для змітання пилу, вухо як пальмовий лист, зуби, як зерна рису, язик, як перлинна пелюстка, і рухи, як у золотої рибки», - такий опис стандарту породи Ши-тцу існує в Пекінському Кеннел-клубі.

Історія породи ши-тцу дуже древня і насичена подіями. Перші документальні джерела, предмети мистецтва і картини, в яких згадується ши-тцу, датовані 624 роком н.е. Під час правління династії Тан Кну Тай правитель Вігура подарував пару собачок китайському двору. З чуток цих собачок він отримав з Фу Лина (учені припускають, що так раніше називалася Візантійська імперія). У 990-994 роках зустрічається чергова згадка про цих собак. У ті часи народ Хо Чу посилав ши-тцу як данину.

Ши-тцу

Існує й інша версія появи в Китаї собачок даної породи. Ця версія документована серединою XVII століття, коли собак з Тибету привезли в Китай. Тоді собачки розводилися в Пекіні, в'їзд в який був заборонений іноземцям. В «Імперської книзі собак» збереглася велика кількість малюнків ши-тцу. Найменша з намальованих собачок була схожа на лева. Ши-тцу і означає «лев». Для імператорського палацу собак відбирали ретельним чином. Саме від них пішли сучасні ши-тцу.

Ці маленькі собачки дуже розумні і надзвичайно слухняні. Раніше їх розведенням займалися евнухи, які змагалися один з одним. Вони хотіли вивести таких собак, які б сподобалися імператорові. Собак, які отримували розташування імператора, зображали на гобеленах і картинах, а евнухам-собаківникам вручали подарунки від імператора.

Ши-тцу - довгошерста порода, тому щоденний догляд за шерстю просто необхідний, інакше вона може стати тьмяною, поплутаною і буде потребувати стрижки, а відрощування короткої вовни до нормальної довжини - процес, розтягнутий у часі.

Ши-тцу

Вуха у ши-тцу великі, висячі, низько поставлені і настільки сильно оброслі, що, здається, непомітно переходять в волосся шиї. Забарвлення допускається будь-яке. Незважаючи на те, що завжди була різна варіація величини, ши-тцу повинна виглядати нормальною, міцною, відмінно збалансованою собакою без зайвого підкреслення особливостей. Ідеальна вага дорослих собак 4,5 - 7,3 кг.

Ши-тцу енергійна й відважна з незалежним характером, але слухняна і ласкава. Ши-тцу дуже високої думки про свої переваги - це дозволяє їм стати чарівними клоунами, не втрачаючи їх. Це життєрадісна і чарівна маленька кімнатна собачка, обожнює людей і не виносить неуважності.

Ши-тцу часто полонить людей своїм незвичайним виглядом: голова прикрашена топ-нотом (top-knot), а довга борода і вуса надають їй дивну схожість з маленьким китайським мандарином; розкішна шерсть королівською мантією струмує по землі, хвіст завзято, на зразок "ручки чайника", закинутий на спину, рухи нагадують старовинний корабель, під всіма вітрилами, що виходить з гавані, але головна привабливість цієї собаки - її відданий і одночасно незалежний характер, а також яскрава індивідуальність кожного окремого представника породи. Про них говорять, що ши-тцу по психіці ближче до людей, ніж до собак. Ши-тцу ніщо так сильно не цінують, як любов і увагу людей. Вони не люблять самотності, чудово вживаючись з іншими домашніми тваринами. Вони будуть годинами сидіти, залишаючись тихими, з очима, пильно спрямованими виключно на ваше обличчя, чекаючи, коли ви звернете на них увагу або привітайте їх, щоб бути готовими виконати ваше бажання.

Авраменко Лілія, клієнт Центру: «Миле, чарівне створіння. Не дивлячись на свою гордість і незалежність мій улюбленець все одно залишається відданим мені як господині, а я замість дарую йому всю свою любов».