Доля коней

Ніхто не дивується, коли його сусід заводить у себе вдома собаку або кішку. Але останнім часом все більше бажаючих стати власниками коней.

Деяким шановним персонам дарують благородних тварин, інші купують самі. Але так чи інакше - серед новоспечених коневласників, на жаль, мало людей, які розбираються в цих тварин.

Своїми знаннями про ці дивовижні створіння з газетою «2000» поділився відомий у Києві лікар ветеринарної медицини, кандидат ветеринарних наук, Анатолій Едуардович Левицький.

Зараз у Анатолія Едуардовича на утриманні 5 коней, вони знаходяться в орендованих на Київському іподромі денниках. У кожної тварини своя доля, але всім їм пощастило, що вони потрапили до Анатолія Едуардовича.

Він любить коней і розповідає про них захоплююче і з почуттям. У коней, як і у людей, досить складні і різноманітні долі. До двох років вони, як правило, живуть зі своєю матір'ю і це, мабуть, найкращий період у їхньому житті. Лошата безтурботні й легковажні. Дорослих же особин залежно від їх здібностей, сили, вміння, пам'яті відбирають для певних цілей. Найбільше щастить тим, які потрапляють до господарів, люблячих цих тварин, котрі не вимагають від них ані виснажливої праці, ані надприродних здібностей.

Випадків, коли коні з часом стають нічиїми, багато, в Анатолія Едуардовича зараз троє таких покинутих тварин. Як правило, спочатку час люди, що завели коня, доглядають за нею, оплачують оренду денника, але з часом інтерес згасає і тварина стає непотрібною. І якщо навіть коня нормально годувати й утримувати, для тварини цього мало. Коням необхідні регулярні фізичні навантаження, моціон, інакше розвивається атрофія мускулатури і за досить короткий термін вони можуть дійти до такого стану, з якого їх вже неможливо буде вивести.

Цікава й складна доля спортивних коней. Для спорту, як правило, відбирають сильних фізично і по духу особин. І ось цих кращих представників племені досить часто знесилюють травми, після яких на змагання вже не беруть. У цирку або на прокаті вони теж не потрібні через норовливий характер. Загалом, вкрай рідко у постраждалих тварин є майбутнє. Правда, деяким щастить, і вони опиняються в приватних руках.

Так до Анатолія Едуардовича потрапив красивий сірий кінь Габон - отримав травму на змаганнях з конкуру (подолання перешкод). Він довго шкутильгав, йому були протипоказані фізичні навантаження. Але спортивному коню важко різко змінити ритм життя і, очевидно, тому він скинув вершника, яким і був Левицький. Доктор не образився на Габону, він його розумів. Зараз тварина відчуває себе добре, у нього майже пройшла кульгавість і, можливо, він знову повернеться в спорт. Дивно, але у цього норовливого спортсмена змінився характер - він не намагається скидати вершника, зараз на нього можна посадити навіть дитину.

Дочка Анатолія Едуардовича їздить верхи з шести років. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина «осідлала коня», пам'ятайте, що для дилетанта бажано спочатку підбирати спокійну особина, інакше можливі неприємності. Крім того, на дитині обов'язково повинен бути захисний шолом і інша амуніція. У нашій країні дітей на кінний спорт беруть з 7-9 років, на Заході - з трьох.

В Києві відбулися декілька дитячих змагань кінного спорту, наступні, мабуть, відбудуться в листопаді. Якщо ви раптом вирішите подарувати дитині коня, то врахуйте: утримання цієї тварини в місяць обходиться майже в 100 у. о. Орендувати приміщення для коня можна на Київському іподромі.

Богдан Новицький