Бестіарій: середньовічні помилки про тварин

Жителям середньовіччя довелося існувати в такий час, коли марновірство було рівноцінно фактам, а багато неправдоподібних речей легко приймалися на віру. Звичайно ж, Інтернету і Вікіпедії тоді ще й близько не було - та що там, навіть більш-менш доступних бібліотек, заслуговуючих довіри джерел інформації було по пальцях перерахувати. Та й взагалі мало хто вмів читати. Ось такі були суворі часи.

Загалом, тварини, звичайно, не уникли долі бути предметом аналізу середньовічної людини, напханого усіма його забобонами, як релігійними, так і побутовими, а також чарівним середньовічним менталітетом, який міг надихнути натовп спалювати єретиків і відьом на вогнищах інквізиції.

Подорожі теж були недозволеною розкішшю в той час. Загалом, грубо кажучи, люди перебували в перманентному стані інформаційної блокади по всіх фронтах. Але історії про тварин любили всі.

Основними джерелами інформації про братів наших менших служили бестіарії – щось типу енциклопедії про тварин, але, звичайно, з важким відбитком свого часу. Правда, вони не містили оригінальних досліджень - часто в бестіаріях викладалися «факти», які були загальноприйнятими задовго до середніх віків.

Загалом, не найточніше джерело на світі, але, через брак інших, люди вважали бестіарії сховищем надточної інформації про тварин на сьогоднішній середньовічний день.

Пропонуємо вашій увазі 10 фактів, яким би навчили вашої дитини в середньовічній школі, якби тоді були школи.

10. Бджоли

Бджолам середньовічні обивателі відмовляли у праві бути народженими «нормальним» шляхом. Вважалося, що вони утворюються з туш рогатої худоби , які розкладаються, а також із скупчень черв'яків, які ВИПАДКОВО приймають форму такої туші.

Також вважалося, що бджоли вибирають короля і проводять своє коротке життя у війнах і міжусобицях. Ще в бджолиному суспільстві існували закони, порушення яких каралося за всією суворістю. Як покарання порушник повинен бути вчинити самогубство, вжаливши самого себе, але до суду справа зазвичай не доходила - порушник вбивав себе просто від нестерпного почуття провини.

До речі кажучи, згідно бестіарій, бджоли - це птахи. Найменші на планеті. І, треба сказати, досить дивні.

9. Миша

Мишей було багато вже в середньовіччі. Настільки багато, що середньовічні експерти вирішили, що миша з’явилась із всюдисущого первісного бруду.

Однак, не всі «вчені» дотримувалися такої думки, тобто не всі вважали мишей просто маленькими шматочками землі, що вирішили відростити собі вушка, лапки і хвіст: Пліній Старший казав, що єгипетська і альпійська миша здатні ходити на двох лапах, як люди.

Якщо ви боїтеся мишей, уявіть, як маленька земляна мишка наближається до вас на двох задніх лапках. Ну, або передніх.

8. Бобер

Ах, ці чарівні пухнасті створіння, будують греблі скрізь, де тільки можна, і злять цим всіх господарів річок і озер, яким доводиться розбиратися з непроханими гостями.

Швидше за все вам відомо, що за бобрами полюють з причини того, що вони є власниками цінних хутра та шкіри. Але, згідно середньовічним дослідникам, останнє, за чим варто полювати - це шкура бобра. На їхню думку, куди важливіше інше: його геніталії!

Геніталії бобра дійсно широко використовувалися в середньовічній медицині. Але це не найгірше.

Бачте, бобри - дуже життєлюбні тварини. Тому, коли вони розуміють, що знаходяться в пастці і їм вже не вибратися, вони жертвують своїми геніталіями для того, щоб вижити. Як? Дуже просто. За допомогою своїх характерних зубів, що кришать дерево. Ідеальний інструмент для самокастраціі. Так ось, вони відгризають свої геніталії і кидають їх переслідувачам.

Так, наші предки були впевнені в цьому.

7. Зозуля

Ця пташка вистрибує з годинників кожну годину, щоб оповістити нас про те, що час не стоїть на місці. Згідно середньовічним ретельним науковим дослідженням, у зозулі є дивні звички.

Наприклад, зозулі слабкі і крила у них короткі, тому переліт на довгі дистанції - не для них. Тому, замість того, щоб махати крилами і натужно пихкати, вони просто чіпляються на спину шуліці. Як конкретно це відбувається, пояснень не дається.

Але це не єдиний прояв зозулиної ліні. Вони ще й абсолютно не схильні до праці - до такої міри, що іноді не піклуються навіть про власних нащадків. Вони просто підкидають свої яйця в гніздо до іншої птиці і насолоджуються своїм безтурботним життям далі, не страждаючи докорами сумління.

А ще з їх слини створюються цикади, ті маленькі докучливі комахи, що не дають вам спати літніми ночами.

Треба відзначити, що деякі птахи дійсно залишають свої яйця в чужих гніздах, у тому числі і деякі види зозуль, так що в цьому випадку середньовічні дослідники виявилися праві. Але цикади . Ви серйозно, хлопці?

6. Козел

Козли були досить поширеними тваринами в Середньовіччі, але, як не дивно, це не зупиняло людей від спроб будувати сумнівної наукової цінності припущення, замість того, щоб досліджувати те, що було у них під носом у величезній кількості.

Хоча середньовічні зображення і описи козла на справді не викликають особливих підозр, поки не звучить така от теза: самці козлів дуже велелюбні, тому їх кров неймовірно гаряча. Настільки гаряча, що здатна розплавити діамант - найтвердішу субстанцію на світі.

Говорячи точніше, кров незадоволеного козла розчинить навіть «камінь, який нездатні знищити ні залізо, ні вогонь». Про проведені досліди, правда, ніде не згадується.

5. Кам'яний козел

Кам'яний козел - близький родич простого козла, ще його звуть «гірським козлом», оскільки найчастіше його можна зустріти бадьоро скачучим по горах.

Голови цих відчайдушних стрибунів оснащені двома важкими, круто закрученими рогами, здатними прибрати з дороги всякого, хто заважає козлу безтурботно стрибати далі.

Але для середньовічних жителів все не могло пояснюватися так просто. На їхню думку, козел не став би стрибати по скелях, не будь у нього імунітету до падіння: тобто, чогось в його організмі такого, що на 100% перешкоджає падінню.

Вони вірили, що, навіть якщо козлик звалиться, то він просто приземлиться на свої класні роги, і все буде добре. Роги, до речі, дуже міцні, тому від такого удару вони не розіб'ються. Цілий і неушкоджений козел просто встане, встрясне головою і . поскаче далі. Звичайний день звичайного цапа-ніндзя.

4. Пелікан

Пелікани, на перший погляд, нешкідливі створіння. Але в Середньовіччі вони були відомі як жахливі і найнебезпечніші тварини. У пеліканів бувають пташенята, що абсолютно нормально. Але, згідно середньовічним уявленням, варто тільки пташенятам легенько клюнути свого батька, як пелікан зриває свою злість на малюкові, вбиваючи його.

Але у історії щасливий кінець: після скоєного, через 3 дні трауру, мати забиває сама себе до крові. Як тільки кров матері падає на тушки дитинчат, вони оживають.

Але це не єдина омана про пеліканів, що прийшла з далеких століть: також вважалося, що пелікани ЇДЯТЬ КРОКОДИЛІВ. Крокодилів! Чорт візьми, це правда найсуворіший птах на світі!

3. Собака

Старий добрий чотириногий друг людини. Собаки стали невід'ємною частиною людського життя - ми впускаємо їх у свій будинок, беремо на полювання, ділимо з ними їжу . Ми полюбили цих хлопців з тих пір, як хтось кинув шматок м'яса вовку.

Але в уявленні людини з Середньовіччя вони навіть крутіше, ніж в нашому. По-перше, вважалося, що собака не існувала без людини, а значить, створена для нього і багатофункціональна в побуті. Вважалося, що своєю слиною собаки здатні загоювати навіть найсуворіші рани.

Собачі вірність і хоробрість оспівувалися в легендах. Наприклад, існує така: король гарамантів був узятий в полон своїми ворогами. І врятували його не вірна армія і не лицарі, а 200 особистих псів. Після звільнення господаря вірні чотирилапі супроводжували короля в його землі, безстрашно борючись з кожним, хто намагався встати у них на шляху і знову полонити короля.

Ще є легенда про чоловіка, який був убитий, і його собака вірно стерегла його холодний труп. Ціла юрба роззяв не могла відтягнути її від тіла господаря.

Вбивця, який не встиг сховатися, вирішив, що менш підозріло буде приєднатися до натовпу зівак. Як тільки собака побачила його, вона атакувала. Кіллер миттєво зізнався у вбивстві, і тоді натовп відтягнув від злочинця розлючену тварину.

2. Ласка

Ласка - маленька тварина. Більшість з нас хоча б віддалено уявляє собі, як вона виглядає. Але жителі середніх віків знали значно менше. Точніше, вони задовольнялися дуже непевними здогадами.

По-перше, ласка вважалася брудною твариною, вживати яку в їжу вкрай не радилося. Ще вважали, ніби ласка випорожнюється через вухо (!) І народжує через рот.

Деякі, правда, говорили, що все навпаки: народжує ласка через вухо, а випорожнюється через рот. У середньовіччі цей факт, мабуть, викликав запеклі наукові суперечки, але ось що було відомо точно, так це те, що звіря, що народилося з правого вуха - чоловічої статі, а з лівого - жіночого.

1. Пантера

Коли-небудь чули про пантеру? Тварина на зображенні не дуже-то на неї схожа, правда? Ви не повірите, але це ще відносно достовірне зображення пантери, що дійшло до нас із середньовіччя.

Тоді її описували як «ласкаву різнобарвну тварину, чий єдиний ворог - дракон». Загалом, на думку наших предків, пантери полювали на драконів.

Після того, як полювання увінчалося успіхом, і пантера наїлася драконівським м'ясом вдосталь, вона знаходить собі затишну нору і спить там 3-4 дні. Коли ж вона прокидається, вона стрясає округу громовим риком.

Поки тварина гарчить, з його пащі поширюється солодкий запах, за яким покірливо слідують всі загіпнотизовані їм тварини. Крім дракона. Дракони, з якоїсь невідомої причини, до смерті бояться пантер.

Ніхто точно не говорив про те, що трапляється з тваринами, які «приходять на поклик», так як малося на увазі, що головне - це те, що пантера полює на драконів, а все інше вже не так цікаво…